Із зажурою прийшла матуся до хати,

«Чим сьогодні я вас буду,діти, годувати?

Все забрали із комори,вивезли худобу

Залишили у селі якуюсь хворобу»

Я сьогодні лободу з корою варила.

Завтра піду ще у поле,лиш би була сила.

Може знайду колосок,може два знайдеться

Ізотремо на камінні- коровай спечеться,

На сльозах замісим тісто, спечемо у печі

А тим часом в ліс – по дрова, холодно малечі!

Щоб дійти, не впасти долу посеред дороги,

Боже правий, за що кара, за що спухлі ноги?

А на дворі моросить,пробирає холод,

По Вкраїні ходить смерть, і лютує голод…

У сусіди хтось помер,кладуть на підводу.

Чи піти онде над став, кинутись у воду?

Хто же дітонькам тоді принесе поїсти?

Ой,стомилися йдучи,треба хоч присісти.

А як сяду то засну, засну вже на віки!

Сила тане, а ще холод сплющує повіки.

Вдарив дзвін. Іще хоронять дорослі та діти,

Умирають цілі сім’ї, нікому возити.

Уже й круки по селу бандою не ходять.

Кажуть, в місті є їда, дітей туди водять.

У дитдоми  заберуть, лишень би пожили,

Нехай краще у чужих,а не у могили.

Що за люди? Звідки взялись? Хто наслав се лихо?

В хаті темно,дитя плаче,їсти просить тихо.

Ручки,ніжки сірничками, з одежини – шмати,

Лише очі промовляють : «Дай поїсти,мати!»

Ще хвилину подивлюся – серце розірветься!

А дзвін кличе на біду, лиш біда озветься.

Рік голодний,тридцять другий,прийшов межи люди.

Москаль пхає револьвера,тиця межи груди.

За Москвою посіпаки,як собачі зграї.

Боже,дай же нашим дітям пожити хоч в раї!

А на дворі моросить,пробирає холод.

По Вкраїні ходить смерть,

І лютує  голод………

ПАМЯТАЄМО!       СУМУЄМО!          ВШАНОВУЄМО!